Співорганізаторами наукового заходу стали філологічний факультет ЛНУ ім. Івана Франка, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Інститут Івана
Франка НАН України, Волинський національний університет імені Лесі Українки,
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника та Наукове товариство імені Шевченка. Конференція відбулася в очно-дистанційному
форматі.
На відкритті конференції із вітальним словом до учасників заходу звернувся декан
філологічного факультету Львівського університету, модератор конференції Роман
КРОХМАЛЬНИЙ. «Сьогодні ‒ знаковий день, адже ми маємо чудову нагоду для роздумів і спогадів про прекрасну людину, талановитого
вченого, світлу особистість – професора Івана Денисюка. Ми поділимось своїми науковими спостереженнями у науковому, мистецькому, меморіальному
та загальнолюдському
вимірах про незабутнього Івана Овксентійовича,
який подарував своє серце Україні і Львівському університету», ‒ зазначив Роман Олексійович і закликав усіх присутніх вшанувати пам’ять полеглих Захисників та Захисниць України хвилиною мовчання.
Модератор запросив до вітального слова в. о. ректора Львівського університету, академіка НАН України Володимира МЕЛЬНИКА, який так охарактеризував Ювіляра: «Там, де перебував в Університеті Іван Денисюк, творилася унікальна і дивовижна духовно-інтелектуальна атмосфера. Це завжди було свято філологічного пошукового слова. З ним було цікаво, тепло і святково. Своєю щирістю, відкритістю і добротою Іван Овксентійович огортав кожного, хто потрапляв в обійми його слова та поведінки».
Далі дистанційно до вітань долучився директор Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, академік НАНУ Микола ЖУЛИНСЬКИЙ. Він акцентував на величності постаті Івана Денисюка й наголосив, що власну наукову стратегію Іван Денисюк виробив в орієнтації на духовно-інтелектуальну особистість Івана Франка та його наукові методи. «Іван Денисюк – це унікальна особистість, яка охоплювала різноманітні сфери наукового життя тогочасного періоду з орієнтацією на національні пріоритети і цінності, які були закладені ще багатовіковою історією українського народу у боротьбі за свою мову та культуру», ‒ підсумував Микола ЖУЛИНСЬКИЙ.
Особистими споминами про багатогранність особистості професора Денисюка поділився директор Інституту Івана Франка НАН України, академік НАНУ Євген НАХЛІК. Він наголосив: «Львівський університет не знає іншого такого професора-філолога, який би виховав стільки учнів та учениць – формальних і неформальних, тих, які офіційно захистили кандидатські й докторські дисертації під керівництвом Івана Денисюка, яким він посприяв як опонент, і тих, яких він консультував неофіційно, з доброї волі. Певен, що кількість таких вихованців і вихованок, які вийшли з-під його літературознавчого та фольклористичного крил, сягає кількох десятків – насамперед, звичайно, серед випускників і викладачів Франкового університету, але також з інших вишів України. А ще Іван Оксентійович долучився до вишколення україністів Польщі.
Професор Денисюк приваблював пошуковців безперечним науковим авторитетом, енциклопедичним філологічним осягом, докладним – аж до нюансів – знанням творів української літератури та усної словесности, патріотичним розкриттям їх розмаїття і національних та загальнолюдських вартощів, художньої майстерности, глибоким розумінням письменницьких феноменів, європейським теоретико-літературним інструментарієм і невичерпним багатством влучних спостережень, проникливих думок та оригінальних інтерпретаційних ідей. І що не менш важливо – інтелігентною манерою інтелектуального товариського спілкування – доступного, доброзичливого, приємного, доречно іронічного, завдяки чому постійно відчувалося, що ведеш невимушену розмову з Наставником, щиро шанованим Метром, а не надокучливим ментором. Самобутній філологічний і педагогічний талант, фахові та особисті якості дали змогу Професорові Іванові Денисюку за довгі роки університетської праці створити свою літературознавчу та фольклористичну школу, зокрема франкознавчу і лесезнавчу. Відкритий до щиролюдського спілкування з багатьма колегами й учнями в Україні та за її межами, притому не лише усного, а й напрочуд щедрого листовного, Професор Іван Денисюк був і залишається добре знаним і шанованим у цілій Україні, у європейській та американській славістиці, а передусім, звичайно, україністиці.
За Іваном Оксентійовичем за життя – і назавжди – слушно утвердилося почесне звання Професора як найвідповідніше, найорганічніше для нього. Для мене Професор Іван Денисюк природно в’яжеться також з означенням Філолог. Бо ж був обдарований унікальним філологічним талантом – літературознавчим, фольклористичним і мовознавчим, мав вишуканий естетичний смак, тонке відчуття мистецької краси художнього слова, здатність випрозорювати таїни поетики, виробив власні погляди на культуру української мови та доцільний слововжиток». Свій виступ Євген НАХЛІК підсумував словами: «Тож сьогоднішня Міжнародна конференція до 100-річчя від дня народження Професора Івана Денисюка є не лише осмисленням його наукового та педагогічного феномена, а й презентацією його визначної наукової школи, її вихованців та вихованок».
Також присутніх привітали голова Наукового товариства імені Шевченка, академік НАНУ Роман КУШНІР, перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій ПОЛІЩУК, котрий долучився дистанційно, ректор Волинського національного університету імені Лесі Українки Анатолій ЦЬОСЬ та син Івана Овксентійовича Андрій ДЕНИСЮК, який поділився теплими спогадами про батька й зі смутком відзначив, що багато з відомих науковців-філологів, які працювали й особисто знали Івана Денисюка, уже теж, на жаль, відійшли у Вічність.
Перед відкриттям пленарної частини конференції відбулася презентація відреставрованого крісла Івана Денисюка, в якому він завжди любив сидіти. За словами директорки Інституту франкознавства Львівського університету Наталі ТИХОЛОЗ, крісло реставрували у майстерні Михайла Беняха за ініціативи Інституту франкознавства та Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.
Пленарну частину представили доповіді Миколи ЖУЛИНСЬКОГО, Богдани КРИСИ, Романа ГОЛОДА, Світлани КИРИЛЮК, Михайла ГНАТЮКА, Сергія РОМАНОВА та Ярослава ГАРАСИМА.
Завершенням вітальної частини конференції став виступ Народного дівочого хору «Ліра», у виконанні якого прозвучали повстанські пісні «Повіяв вітер степовий» та «Ой, у лузі червона калина».
Далі розпочали роботу наукові секції у за такими напрямами: «Іван Денисюк: Особистість. Творчий шлях. Доля», «Літературознавчі обрії Івана Денисюка», «Питання теорії літератури у студіях Івана Денисюка», «Франкознавчі здобутки Івана Денисюка», «Фонограми одшедших поколінь»: фольклористичні дослідження Івана Денисюка в контексті сучасної народознавчої науки», «Іван Денисюк і проблеми сучасної філології».
Науковці Інституту Івана Франка взяли участь у чотирьох секціях. Зокрема, в.о. вченого секретаря Інституту, к. філол. н. Катерина ШМЕГА у першій секції виголосила доповідь «"Професор повинен бути трохи диваком": Іван Денисюк у розмові про себе (на матеріалі інтерв’ю, спогадового та автонаративу)»; директор Інституту Євген НАХЛІК виступив із доповіддю «Докторський злет Івана Денисюка» у другій секції; тему «"Поваб моменту" і "яскравий спалах життя": жанр новели в осмисленні Івана Денисюка» у третій секції озвучив завідувач відділу франкознавства Інституту, д. філол. н. Микола ЛЕГКИЙ; у секції IV виступили заступниця директора з наукової роботи, д. філол. н. Алла ШВЕЦЬ («Франки і Косачі: з невідомого»), н. с. відділу франкознавства, к філол. н. Катерина ДРОНЬ ( «"По цілім Бориславі шибнула вість…": жанровий аналіз одного Франкового твору крізь призму генологічних студій Івана Денисюка»), н. с. відділу франкознавства, к філол. н. Христина ВОРОК («Онейричні світи Франкового циклу "Борислав" (на матеріалі літературознавчих праць Івана Денисюка)») та с. н. с. відділу франкознавства, к філол. н. Олександра САЛІЙ («Іван Денисюк як перший дослідник гуцульської тематики в українській белетристиці»).
Підготовлено за матеріалами Пресцентру ЛНУ ім. Івана Франка (http://surl.li/ankctj).
Світлини: Пресцентр ЛНУ ім. Івана Франка, Катерина Шмега.