Алла Швець виступила на науковому семінарі Кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства ЛНУ ім. Івана Франка

Алла Швець виступила на науковому семінарі Кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства ЛНУ ім. Івана Франка
02.05.2024

29 квітня 2024 року відбувся науково-методологічний семінар кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка за участю докторки філологічних наук, заступниці директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України Алли Швець.

У доповіді на тему “Пам’ять про Голодомор крізь призму сучасного жіночого письма” дослідниця проаналізувала три найновіші твори, у яких жінки-авторки звертаються до складної й травматичної теми Голодомору як геноциду супроти українського народу: “Розколоте небо” Світлани Талан, “Чорна дошка” Наталки Доляк,  “Вік червоних мурах” Тані П’янкової. 
Доповідачка розпочала з аналізу топографії творів, а також їхніх генологічних особливостей, що передбачають поєднання різних жанротворчих елементів, притаманних хронологічного організованим історичним наративам, психологічній та оніричній прозі. Йшлося також про характерне для всіх трьох розглянутих романів переплетення символізму й буквалізму (документалізму), зумовлене тематикою творів та історичним претекстом письма.
Дослідниця звернула увагу на різні наративні прийоми, спрямовані на посилення емпатійного переживання й створення переконливого літературного свідчення, зверненого водночас до розуму і чуттів читачів. 










Доповідачка наголосила на зображенні голоду як одного з найбільших генетичних страхів людини й водночас як одного з найстрашніших знарядь знелюднення, що поїдає і нищить не тільки тіло, а й людську особистість. Як приклад таких деструктивних процесів в українському суспільстві у час Голодомору було проаналізовано художнє зображення реміфологізації простору дому, перетворення його зі сакрального на готичний, на мертву пустку як свідчення про руйнацію людиновимірного світу, а також використання особливого типу метафорики, що описує нищення й загибель людини і спільноти як процес викорчування, витягування, видирання з корінням із рідної землі – руйнування самого аксіологічного центру українства.
У дискусії, яку модерувала професорка Кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства ЛНУ ім. Івана Франка Олена Галета, слухачі і слухачки продовжили розгляд багатої образності обговорюваних романів, які пропонують розлогі галереї складних і динамічних характерів. Окремо учасники дискусії зупинилися на зв’язку сучасних жіночих романів із попередньою традицією художнього зображення Голодомору, а також із контекстом сьогоднішньої війни росії проти України, й наголосили на важливості пам’яті як запоруки стійкості і зцілення.

Підготовлено за матеріалами ЛНУ ім. Івана Франка: