Доповідь Євгена Нахліка на семінарі до 200-річчя від народження о. Василя Ільницького

Доповідь Євгена Нахліка на семінарі  до 200-річчя від народження о. Василя Ільницького
26.11.2023

Відділ нової історії України Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України разом з відділом української літератури цього інституту та Інститутом релігієзнавства – філією Львівського музею історії релігії організував науковий семінар до 200-річчя від народження галицького греко-католицького священника, освітянина, письменника і громадського діяча о. Василя Ільницького (*22.04.1823–†15.04.1895).

Захід, організатором якого була завідувачка відділу нової історії України і старша наукова співробітниця Інституту релігієзнавства Ірина Орлевич, а модератором – учений секретар Інституту релігієзнавства Олександра Киричук, відбувся 21 листопада 2023 р. у Львівському музеї історії релігії.

З науковими доповідями виступили:

Ірина Орлевич – «Василь Ільницький – священник, науковець та громадський діяч»,

Євген Нахлік – «Акцентовані штрихи до літературного портрета Василя Ільницького»,

Наталя Мисак, старша наукова співробітниця відділу нової історії України, – «Епізод з діяльності галицького шкільного інспектора о. Василя Ільницького: дисциплінарна справа 1872 року у Бродівській гімназії».

Євген Нахлік звернув увагу на те, що о. Василь Ільницький у спогадових записках 1880-х років «Завязанє Ради рускої в Станиславові» зворушливо описав, як відбувалося урочисте відкриття у травні 1848 р. тамтешньої Руської Ради, а в мемуарних записках «З’їзд учених в Львові» (також із 1880-х років) висвітлив епізоди із «Собору учених руських», що пройшов у Львові у жовтні 1848 р.

Коли виділ Галицько-руської Матиці звернувся 1853 р. до визначних галицьких діячів із закликом висловити думки щодо того, якою має бути програма її друкованого органу (журналу), то В. Ільницький у відпису від 15 лютого 1853 р. зі Станиславова пропонував зробити часопис доступним для народного сприйняття, популярно-просвітянським, писаним народною мовою, який би виражав почуття, думки й душу народу.

А коли у львівській газеті «Слово» 1861 року (Ч. 4–7) побачила світло денне стаття уславленого галицького українського письменника о. Николая Устіяновича, яка ознаменувала його перехід до москвофільства, то, прикро вражений таким обертасом колишнього учасника угруповання «Руська Трійця» і найближчого послідовника й наступника Маркіяна Шашкевича, В. Ільницький написав полемічну відповідь, у якій обстоював перспективи розвитку української мови, істотно відмінної від російської.

Євген Нахлік також наголосив, що завдяки наполегливості В. Ільницького, який за поглядами й переконаннями послідовно виступав як народовець (націонал-демократ), за його директорства в Академічній гімназії (від 1868 р. до 30 вересня 1892 р.) в ній 1873 р., рівно 150 років тому, запроваджено українську мову викладання. Урешті, Василь Ільницький став найвидатнішим українським гімназійним педагогом ХІХ ст. у Галичині.

В. Ільницький належав до членів-засновників Товариства «Просвіта» у Львові, утвореного 8 грудня 1868 р. на перших Загальних зборах, і зробив доброчинний внесок на закладання української бібліотеки при Товаристві.

Багатою і різноманітною є творча та науково-популярна спадщина Василя Ільницького: оповідання, образки й повісті з народного життя, поезії, мандрівні оповідки (тревелоги), мемуарні записки, численні популярно-історичні статті, пізнавальні географічно-природничі та етнографічні нариси, театрознавчі, літературознавчі, мистецтвознавчі, педагогічні й мовознавчі статті, церковні проповіді, підручники для початкової та середньої шкіл, шкільні читанки, переклади підручників та історичних праць.

З художніх творів В. Ільницького найбільшу увагу Івана Франка привертала оригінальна історична драма «Настася», за якою він визнавав тривке місце в репертуарі Руського народного театру, хоча вище оцінював історичні трагедії Ом. Огоновського і К. Устияновича. Різнобічну діяльність Ільницького – літературну, науково-популярну, перекладацьку, освітню – насвітлено в «Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 р.», де йому відведено «досить визначне місце» в галицькоукраїнському суспільстві та письменстві, відзначено його вміння цікаво описувати власні подорожі (отже, внесок у жанр тревелогу) й підкреслено його заслугу в перетворенні львівської Академічної гімназії з польської на українську. Бувши невисокої думки про художній рівень творів Ільницького, Франко вважав його за українського патріота.


Ширше див.:

1.     Отець Василь Ільницький – педагог, письменник, історик : До 200-річчя від дня народження / Євген Нахлік // ZBRUČ. URL: https://zbruc.eu/node/115521. Розміщено: 31.05.2023.

2.     Франкова рецепція Василя Ільницького / Євген Нахлік // ZBRUČ. URL: https://zbruc.eu/node/115713. Розміщено: 23.06.2023.

Матеріал підготовлено за інформацією Євгена Нахліка.