Науковий семінар, що його регулярно проводять Інститут франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, Інститут Івана Франка Національної академії наук України та Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка («Дім Франка»), цього разу відбувся у змішаному режимі: очному (ауд. 231 головного корпусу ЛНУ ім. Івана Франка) та онлайн, на платформі Zoom.
Із доповіддю на тему «Іван Франко про “платне москвофільство”, або ж сікофантів» виступив доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету ім. Івана Франка Володимир МИКИТЮК.
Запропонована тема доповіді є особливо актуальною й гострою, адже для України і демократичного світу загрозливим залишається фінансоване агресором сікофантське русофільство. Понад те, морально-етична шкала оцінки «сангвініків в Західній Європі» авторства Івана Франка є продуктивною і щодо сучасних «розумійників путіна» (putinverstehers, нім.).
Як наголосив науковець, після року
російсько-української війни, під час чергового диктаторського імперського
приступу Cäsaren wahnsinn (божевілля Цезаря (нім.))
варто знову і знову звернутися до феноменально пророчих та особливо актуальних
сьогодні Франкових оцінок ординської імперської ментальності, причин і
наслідків антицивілізаційності та антигуманності деспотичного режиму
позаминулого століття.
У своїй доповіді Володимир МИКИТЮК зосередився на протистоянні Івана Франка російській ідеологічній, пропагандистській та військовій інвазії на цивілізованих засадах європейського культурного націоналізму.
На думку науковця, Франко профетичний у
висновках про сутність експансіонізму російської імперії перед і після війни з
Японією на початку ХІХ ст., переконливий у доведенні фактів підкупу
українських і європейських «корисних ідіотів».
В. МИКИТЮК також розповів про постать Юзефа Гендіґера, про якого згадує в одній із праць Іван Франко. Приклад провокаторської афери Юзефа Гендіґера – унікальний зразок дегенеративної діяльності представників російської «п’ятої колони» у Європі. Для Франка він є яскравим прикладом сікофантства та втіленням збірного образу національного відступництва.
Говорячи про сікофантів, Володимир Ількович пояснив, що йдеться про так званих сучасних «розумійників путіна» (putinverstehers, нім.). «С і к о ф а н с ь к и й» у 46 томі (кн. 2, с. 423) праць Франка пояснюється як «донощицький», а саме слово «сікофант» означає «виказник, кляузник, стукач, сексот, денунціатор» (див.: Микитюк В. Іван Франко про московство, сікофантів і гендіґерів. Url: https://zbruc.eu/node/111360).
Доповідь Володимира МИКИТЮКА викликала помітне зацікавлення у слухачів, які активно долучалися до обговорення і жвавої дискусії.
Докладніше про подію: у
повідомленні Інформаційно-аналітичного часопису Львівського університету “Каменяр”:
https://www.facebook.com/kameniar; а також на сторінці Пресцентру
ЛНУ імені Івана Франка:
Світлини: Софії Сиванич, Пресцентр ЛНУ імені Івана Франка.