Старша наукова співробітниця музею Соломії Крушельницької Галина Тихобаєва представила доповідь «Батько майже боготворив Франка…» Карло Бандрівський та Іван Франко у спогадах Одарки Бандрівської». Модераторка міждисциплінарного наукового семінару, директорка Інституту франкознавства Наталя Тихолоз розпочала засідання інформацією про надання почесного звання член-кореспондент НАН України завідувачеві відділу франкознавства Інституту Івана Франка НАН України, багаторічному учасникові семінару «Перехресні стежки» Миколі Легкому. Ця приємна новина викликала хвилю емоційного піднесення, учасники бажали Миколі Легкому подальших відкриттів та здобутків у наукових літературознавчих пошуках. Після вітальних слів модераторка представила доповідачку та надала їй слово.
У передмові до свого виступу доповідачка, випускниця філологічного факультету, зазначила, що її кар’єра розпочалась в музеї І. Франка, адже саме там був створений фонд С. Крушельницької, який у 1995 році переріс в окремий музей.
Маємо цікаві спогади-свідчення про письменника племінниці видатної співачки Соломії Крушельницької Одарки Бандрівської, а також спогади її батька Карла. Центром цим спогадів є, безумовно, Іван Франко в різні роки свого життя. Різні, по-різному написані, але водночас такі важливі й цінні для сучасників, для наступних поколінь, аби збагнути величну постать Франка. Водночас зацікавлюють і самі автори спогадів – Одарка та Карло Бандрівські – донька й батько.
Карло Бандрівський (1855-1931) був одним із найближчих друзів Івана Франка. Був при Франкові тоді, коли той потребував підтримки. Дуже діяльний, відданий у всіх справах та починаннях, які стосувались І. Франка та його родини. Фактично, став опікуном Франка за життя письменника у часі його хвороби. Потоваришував з Іваном Франком ще під час їхнього спільного навчання у Дрогобичі (нормальна Головна міська школа отців василіян), далі – в гімназії. Згодом навчались в одному університеті, але на різних факультетах – Іван Франко обрав філософський, а Карло Бандрівський – правничий. Був шваґром Соломії Крушельницької – одружився зі старшою сестрою Осипою. Надзвичайно шанований у Львові правник-податківець, якому доручали дуже поважні справи відомих львівських родин. Саме Карло Бандрівський дбав про немічного д-ра Франка, а по смерті виконував останню волю – розпоряджався усім так, як цього хотів його приятель. Карло в день похорону І. Франка йшов із найближчою родиною.
К. Бандрівський входив у різні українські товариства, був скарбником – йому довіряли таку поважну місію, знаючи про порядність та відповідальність у виконанні найменшої дорученої справи.
Одарка Бандрівська (1902 – 1981) була дуже віддана своїй родині. Походила з гербової української шляхти (рід Крушельницьких мав шляхетство і родове, і духовне). Здобула серйозну освіту – від школи до курсів на музикознавчому факультеті Львівського університету. Майстерність свою підвищувала у Віденській консерваторії як піаністка. Доповідачка Галина Тихобаєва згадувала у своєму виступі цікаві факти з Одарчиної біографії.
- Свою мистецьку кар’єру вона розпочинає в тітки Соломії Крушельницької.
- Та бере небогу на річний курс майстерності солоспіву (В’яреджо).
- Вони разом подорожують, беруть участь в цікавих музичних подіях.
- Піаністичну майстерність вдосконалює у Віденській музичній академії.
- Одарка виступає і як співачка, і як піаністка.
Замолоду О. Бандрівська бере активну участь у різних імпрезах в Галичині. Згодом викладає у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Виховала декілька поколінь талановитих учнів – сестри Байко, Тамара Дідик, Марія Процев’ят та ін.
З виходом на пенсію почала упорядковувати листування й писати спогади. Доповідачка зазначила, що перші спогади – це спогади про С. Крушельницьку. Дослідниця запропонувала своєрідний корпус (блок) спогадів, які залишила Одарка Бандрівська. Насамперед про свою тітку (а такі спогади писала на замовлення різних дослідників), родину Крушельницьких, свою родину (зокрема, про батька Карла Йосиповича). Намагалась бути дуже об’єктивною, була особливо прискіплива до дат.
Як зазначила у своїй доповіді Галина Тихобаєва, спогади про І. Франка Одарка Бандрівська писала на замовлення працівників Франкового музею. Вона, зокрема, згадувала, що її батько боготворив І. Франка, в їхньому домі панував культ письменника. Спогади фіксують останні роки І. Франка – авторка занотовувала те, що могла запам’ятати, або ж знала із розповідей свого батька (датуються 1977 роком).
Щодо спогадів про Франка, які належали її батькові Карлові, то вони стосуються лише спільних дитячих шкільних років. Карло Бандрівський не оприлюднив спогадів інших років, на той час були ще живі багато сучасників, які знали і пам’ятали Івана Франка. На думку доповідачки, спогади його доньки Одарки набагато цікавіші – вони читаються як справжній документ епохи. Натомість батькові спогади – надто сухі, вони фіксують окремі події з їхнього багаторічного спілкування. Спогади зберігаються у фондах Львівського музично-меморіального музею Соломії Крушельницької. Вони також опубліковані в авторському проєкті Наталі та Богдана Тихолозів на сайті Франко:Наживо у публікації з коментарями Ярослави Мельник та Ірини Криворучко (https://frankolive.wordpress.com/2020/08/25/невідомі-спогади-одарки-бандрівсько/). У своїх спогадах Одарка Бандрівська намагалась зафіксувати правдиві факти з життя близького приятеля її батька. Іван Франко постає в них величний та недоступний у своїй геніальності.
В обговоренні взяли участь Микола Легкий. Богдан Тихолоз, Роман Пляцко, Наталя Тихолоз, Володимир Микитюк.
Модераторка Наталя Тихолоз подякувала доповідачці Галині Тихобаєвій за змістовний виступ, який супроводжувала цікава презентація з оригінальними архівними світлинами, і запросила на наступний, травневий Франківський міждисциплінарний семінар «Перехресні стежки».
Запис семінару можна переглянути на ютуб-каналі Інституту франкознавства за покликом: https://www.youtube.com/watch?v=zNNRckZ-M30
Підготовлено за матеріалами провідного фахівця Інституту франкознавства ЛНУ імені Івана Франка Ольги Кравець.
Світлини Юлії Гриценко (Пресцентр ЛНУ ім. Івана Франка).
Також читайте на сайті ЛНУ ім. Івана Франка: https://surli.cc/gyerksи