Серед численних організаторів – також Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, Інститут Івана Франка НАН України, Всеукраїнська громадська організація «Союз Українок», Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського, Заньківський меморіальний музей Марії Заньковецької.
З Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя Інститут Івана Франка єднає тісна наукова співпраця на основі угоди між нашими установами. Цьогоріч ми вже провели спільно гоголівську та кулішівську конференції, а також конференцію з нагоди 160-річчя Михайла Коцюбинського, 100-річчя Сергія Параджанова і 60-річчя кінофільму «Тіні забутих предків». Отже, це четверта наша конференція.
Відкрив захід голова оргкомітету, ректор Ніжинського державного університету
імені Миколи Гоголя Олександр САМОЙЛЕНКО.
З вітальним словом до учасників конференції звернувся онлайн, зокрема, директор
Інституту Івана Франка, член оргкомітету Євген НАХЛІК, який подякував ректорові
Олександрові САМОЙЛЕНКУ за плідну співпрацю, згадав, що Львів єднають із Марією
Заньковецькою її виступи в нашому місті під час гастролей Галичиною навесні
1906 року театру Миколи Садовського, і зазначив, що, досліджуючи
українську літературу, особливо нашу класичну драматургію, ми раз у раз
виходимо на феномен Заньковецької, яка надзвичайно яскраво втілила на сцені
образи багатьох персонажів, завдяки чому постать геніальної актриси нерозривно
пов’язана з історією нашого письменства.
Пленарне засідання відкрила доповідь Євгена НАХЛІКА «Сценічні виступи Марії Заньковецької у Станиславові». На тему, зазначену в назві, доповідач
вийшов у зв’язку з написанням для «Франківської енциклопедії» статті про
акторку й письменницю Марію Слободівну-Крушельницьку. Завдяки перевірці
інформації про її гадані взаємини з Марією Заньковецькою
вдалося уточнити, що наддніпрянська артистка виступала у Станиславові зі львівським
професійним театром під керівництвом Миколи Садовського не єдиний раз, як
дотепер вважалося, а тричі: 30 листопада 1905 р. на
сцені музичного товариства імені Монюшка зіграла наймичку Харитину у виставі за
драмою «Наймичка» Івана Тобілевича (Карпенка-Карого), а не пізніше 5 грудня
1905 р. – роль Наташі у двох виставах його ж комедії «Суєта». Ці два
виступи Заньковецької
у станиславівському показі «Суєти» пощастило з’ясувати за маловідомою статтею Антона Крушельницького «Наш театр (На основі вражінь
з гостини львівської трупи М. Садовського в Станіславові)», оприлюдненою у
чернівецькій газеті «Буковина» (1906. Ч. 14–16).
Ця докладна рецензійно-інформативна театрознавча стаття варто того, щоб бути в
активному науковому обігу.
Після пленарного засідання відбулася презентація чергової монографії професора
Григорія Васильовича Самойленка – «Зірки продовжують світити: Марія
Заньковецька та її орлята». Вітаємо цього невтомного, надзвичайно
продуктивного, різнобічного дослідника літератури та культури Східного Полісся
– Сіверщини – з новою ґрунтовною книжкою!
Програму конференції див.: http://surl.li/diqnym