Авторка сценарію – Наталія НИЧИК, завідуюча бібліотекою-філією села Уличного Трускавецької ТГ.
У заході взяли участь донька Мирослава Стельмаховича Оксана (у заміжжі – НАХЛІК), кандидат філологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту Івана Франка НАН України, його родичі: Світлана та Мар’яна СТЕЛЬМАХОВИЧІ, Марія ГУНЯК, друзі юности Мирослава Стельмаховича Марія ЖАГАЛЯК і Нестор ГАМАЛЬ, директор Уличненської СЗШ Володимир САВЧИН, заступниця директора Оксана ФИЛЯК, директорка ЗДО «Диво» Наталія БРАТКОВСЬКА, директорка Трускавецької централізованої бібліотечної системи Галина ГРИЦИЛО, директорка Трускавецької дитячої бібліотеки Зеновія МАЗУР, депутат Львівської обласної ради, заступник Трускавецького міського голови Святослав СТЕФАНКІВ, голова громадської організації «Маю права» Галина БІЛАН, староста Уличного Мар’яна МАЗУРИК, мешканці села.
Зворушливе
дійство розпочалося зі звучання поезії Ліни Костенко – переспіву першого
Давидового псалма:
Блажен той муж,
воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем...
Відтак ведучі Юлія ЛЕШИК та Анастасія ХИМЧУК щиро, детально, цікаво висвітлили подвижницький
шлях Мирослава Стельмаховича від хлопчини-школяра до Мужа-Вчителя. Розповідь
ведучих була доречно інкрустована й акцентована мистецькими виступами, що
віддзеркалили основні духові віхи становлення неординарної особистости:
непроминальну тугу раннього сирітства (пісенно-танцювальна композиція «Зозуля» у виконанні хореографічного ансамблю «Барви», керівник Роман НИЧИК), пієтет до найріднішого, найдорожчого (пісні: «Родина» у виконанні Єлизавети КУШНІР; «Сила роду» – виконали БРАТКОВСЬКІ: мама Наталія, донечки Вікторія, Марія, Анастасія; «Діти – це квіти» – виконавиця Єлизавета КУШНІР).
Спогадами про
Мирослава Стельмаховича поділилися його ровесники-колеги (також колишні
вчителі) Марія ЖАГАЛЯК і Нестор ГАМАЛЬ, а також донька.
Оксана Мирославівна,
зокрема, акцентувала на тому, що тепер розуміє, чому її батько саме такий
гармонійний і творчий. Бо – виходець із красивого, розлогого, обрамленого
полями, лісами, озерами, села. І мешканці цього села – вродливі, талановиті. Сучасну школу –
як продовження навчально-виховних традицій Мирослава Стельмаховича – репрезентував
Володимир САВЧИН.
А Святослав СТЕФАНКІВ виступив з ініціативою присвоїти ім’я Мирослава Стельмаховича
Уличненській бібліотеці, що сприйнялося присутніми як цілком закономірне
рішення. Адже свою трудову діяльність Мирослав Стельмахович розпочав саме як
бібліотекар у рідному селі. А згодом були наступні сходинки: шкільного
інспектора – вчителя – директора – викладача, декана Івано-Франківського
педагогічного інституту імені Василя Стефаника – творця кафедри педагогіки при
Коломийському індустріально-педагогічному технікумі (тепер, завдяки цьому
почину академіка, колишній технікум уже Коломийський педагогічний коледж
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника).
День пам’яті Мирослава Стельмаховича
став святом світла, тепла, добра. Бо саме такі барви аури цієї неординарної,
незабутньої Людини.
Інформацію для сайту підготувала Оксана НАХЛІК
Світлини Наталії НИЧИК.