Це своєрідний емоційний нотатник сучасної людини, що містить сорок записів на різні актуальні літературно- та соціокультурні теми. Власне, сорок є символічним числом, крізь яке проходить есеїст, ніби опускаючись по сходинках власного сорокарічного досвіду, пережитого на вістрі матеріального і душевного, повсякденного та інтелектуального, у який непрохано втручаються різоманітні сюжети щойно прибулого зовнішнього світу. Саме цей момент і породжує сумніви, історію яких викладено у рамках філософських максим (від «Сумніваюсь, отже, існую» і до «А все-таки я сумніваюся»), які мовби навмисне контрастують з винесеним за текстуальні рамки епіграфом з євангельського джерела, що утверджує перемогу віри над сумнівом (Мр. 11, 23), а насправді є знаком розуміння авторського задуму. Цей нотатник є також своєрідною грою сучасного поета-есеїста, котрий у підсумкових максимах іде шляхом від зворотнього (тобто від 39), таким чином замикаючи коло власних сумнівів, пропагуючи сумнів як плід дерева пізнання, на що й скеровує читацьку інтуїцію остання фотосвітлина з використаних для ілюстації у цій книжці оригінальних авторських ідей.
«Сумніваюсь, отже, існую»...
22.08.2008
Лучук І. Сумніви сорокалітнього. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2008. - (Серія "Літературна критика та есеїстика". Вип. 2).